Впродовж двох тижнів фахівці знайомилися з тим, як побудована система соціально-психологічної допомоги Австрії. Особливий акцент був на тому, як відбувається робота з допомоги постраждалим від домашнього насильства та постраждалим від СНПК (сексуальне насильство, пов’язане з війною).

Ольга Бойко поділилася враженнями від стажування:

«Отримали нагоду на власні очі побачити та дізнатися, як вибудована робота соціального сектору, за яким форматом працюють психологи. Є відмінності з Україною, бо там з постраждалими він насильства працює ціла тріада фахівців: психіатр, психотерапевт та психолог. Нам є куди рухатися в цьому напрямку.

У Відні ще 40 років тому прийшли до висновку, що треба акцентуватися на превенцію насильства – працювати з психологічними та психічними розладами та інтегрувати цих людей в суспільство, аніж долати наслідки. Саме за такої політики суспільство стає більш стійким та витрачає менше ресурсів на превенцію, ніж на подолання наслідків. Знаю, що Київ налаштований рухатися у такому ж напрямку.

Також окремий фокус був на проблемі СНПК. Не секрет, що Відень дуже постраждав від СНПК під час Другої світової війни, коли було зґвалтовано дуже багато жінок. Але колеги з Відня визначали, що пізно почали працювати з цією проблемою і заговорили про неї через 10 років. А робота виявлення та допомоги постраждалим тривала понад 20 років після закінчення війни. Були створені спеціальні центри. Ці напрацювання корисні для нас, адже Україна також стикнулася з проблемою СНПК.

 З головного, що можна виділити – всі фахівці наголошують на необхідності створення спеціалізованих сервісів чи проєктів, які працюватимуть лише в напрямку допомоги постраждалим від СНПК. Також позитивним є те, що в Україні вже запрацювали Центри допомоги врятованим, які займаються цим. Також фахівці дійшли одностайної думки, що з часом постраждалих від СНПК стане ще більше. Ми отримали цінний досвід, який будемо застосовувати у своїй роботі».