А ще Тетяна є тренеркою команди національної збірної України Invictus Games 2025 з волейболу сидячи, яка стала бронзовим призером Ігор Нескорених 2025, які нещодавно відбулися в Канаді. Це перша медаль України за командний вид спорту в цих змаганнях.

Всі учасники команди – військовослужбовці та ветерани, які отримали поранення під час виконання бойових завдань, але після тяжких випробувань відновлюються та отримують нові перемоги.

Ми не могли не розпитати Тетяну про цей неймовірний досвід. Тетяна має спортивне минуле – 6 років виступала за паралімпійську збірну України з волейболу сидячи, де разом з командою виборювала призові місця.

Як вона розповіла, пропозицію стати тренером команди з волейболу сидячи для участі в Іграх Нескорених отримала влітку минулого року. Це була несподіванка і випробування з не простих. Далі її пряма мова:

«Випробування ще з тих, адже рівень фізичної підготовки був різним, а команда має працювати як оркестр, де кожний знає та чітко виконує свою партію. Перші збори відбулися у червні 2024. Загалом вдалося провести лише близько 30 тренувань, а далі — в бій. Повірте, це ну дуже мало!

Хлопці й дівчата – фантастичні. Всі різні: різний вік, різна підготовка, різні фізичні можливості. Але є спільне – незламність та жага до перемоги.

Дуже зворушливим моментом було, як зустрічали українську збірну. Весь зал, а це понад 40 тисяч людей, зустрічали нашу збірну оплесками та стоячи. Також українська делегація отримала багато уваги від організаторів ігор, Принца Гаррі, герцога Сассекського, Прем’єр-міністра Канади Джастіна Трюдо, урядовців, представників діаспори, громадських та релігійних організацій. Люди виказували захоплення Україною та її незламними людьми. Ми навіть провели м’яку українізацію, адже майже всі учасники змагань вивчили слова «Слава Україні! Героям слава!».

Був один момент, який розчулив особисто мене. Серед вболівальників був український хлопчик на кріслі колісному. Під час змагань ми з ним спілкувалися, а по завершенню гри один із членів команди взяв його на руки та проїхав по майданчику. Потім нас знайшла мама хлопчика, щоб подякувати, адже дитина сказала, що вперше відчула себе звичайним та серед своїх.

Насправді Ігри Нескорених, це не про спорт та рекорди, а про реабілітацію після травми. Це про відновлення та повернення до повноцінного і якісного життя. Я б сказала, що наші хлопці й дівчата отримали посттравматичне зростання, адже більшість з них будують плани на майбутнє, розвиваються, створюють свої проєкти, є прикладом для інших побратимів і посестер та прагнуть жити повноцінним життям».

Зі свого боку доєднуємося до вітань нашій команді!

Неймовірно пишаємося нашими воїнами та всім тим, хто вів їх до перемоги!